Безсмертники

Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась…

Але вони сміються, мов вві сні, І погляд мій приковують до себе, Нагадують розкоші весняні І кажуть про тепло, про радощі, про тебе.

Ці квіти — спогади про світлі дні… І хай відносин наших світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені, Нагадувать про дні, про ночі теплі, ясні…