* * *

І широкую долину, І високую могилу, І вечернюю годину, І що снилось-говорилось, Не забуду я.

Та що з того? Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись.

Помарніли ми обоє — Я в неволі, ти вдовою, Не живем, а тілько ходим Та згадуєм тії годи, Як жили колись.