* * *
З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня… І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я…
Олександр Олесь
З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня… І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я…
Лирический герой чувствует себя разорванным между двумя противоположностями. В его душе одновременно живут и радость, и печаль, они так тесно переплелись, что стали почти неразделимы. Его смех блестит слезами, как жемчуг, а ночь слилась с утром в одно странное, неуловимое время суток.
Read the full summary