Василь Симоненко
Most common moods
Most common topics
Poems
От і все.
Поховали старезного діда,
закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не встане
і ранком не піде
із косою під гору круту.
І не стане мантачкою тишу будити,
задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою по нім буде плакати жито
і пливтимуть над ним непомітно віки.
От і все.
Поховали хорошу людину,
повернули навіки у лоно землі.
Та невже ж
помістились в тісну домовину
всі турботи його,
Ще один протест
До двадцяти бунтуєму завзято,
Шукаєм правди, кленемо брехню
І віримо, що нашому огню
Належить всяку нечисть спопеляти.
Тоді ми все бажаємо змінити,
В житті своє покликання знайти.
Яка хороша й нерозумна ти,
Наївна, мила юність неумита!
Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
І ми стаєм холодні та спокійні,
Такі собі чиновнички черстві.
Уже в душі нема святого болю,
І розум наш не рветься вже на волю –
Ми раді тим, що ситі і живі.
Biography
Василь Симоненко — український поет, представник покоління шістдесятників. Народився 1935 року в селі Біївці Полтавської області, помер 1963 року в Черкасах. Поезія сповнена любов'ю до України, засудженням тоталітаризму, роздумами про людську гідність. Інтимна лірика вирізняється щирістю та емоційною напругою. Стиль лаконічний, афористичний, із використанням контрастів і символіки. Збірка «Тиша і грім» стала знаковою для української літератури. Посмертно відзначений Шевченківською премією. Творчість вплинула на подальший розвиток національної поезії.
