Василь Симоненко
Most common moods
Most common topics
Poems
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
* * *
Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.
І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.
Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.
Biography
Василь Симоненко — український поет, представник покоління шістдесятників. Народився 1935 року в селі Біївці Полтавської області, помер 1963 року в Черкасах. Поезія сповнена любов'ю до України, засудженням тоталітаризму, роздумами про людську гідність. Інтимна лірика вирізняється щирістю та емоційною напругою. Стиль лаконічний, афористичний, із використанням контрастів і символіки. Збірка «Тиша і грім» стала знаковою для української літератури. Посмертно відзначений Шевченківською премією. Творчість вплинула на подальший розвиток національної поезії.
