Я... — Summary

Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: — Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин… На світі безліч таких, як я, Та я, їй-Богу, один.

У кожного “Я” є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми — не безліч стандартних “я”, А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно, Ми — океанна вселюдська сім’я. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони “я”.

Mostrar el poema completoOcultar el poema

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Стихотворение построено как диалог с тем, кто пытается унизить лирического героя, растоптать его чувство собственного достоинства. Оппонент кричит, что таких, как он, — «безліч», что он не особенный. Это столкновение с тупой, агрессивной силой, которая ненавидит саму мысль о самоуважении.

Но герой не ломается. Он признаёт: да, людей много. Но в этом и есть главная мысль — каждый человек не безликая единица, а целая вселенная, уникальный мир. Уважение к себе — это основа. Только тот, кто видит и ценит личность в себе, способен увидеть и уважать миллионы других неповторимых «я». Стихотворение звучит как твёрдое, гордое утверждение человеческой ценности вопреки всему, что хочет её обесценить.

Lee también

Más de Василь Симоненко

Todos los poemas
SoñadorВасиль Симоненко

* * *

Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина,
AnsiosoВасиль Симоненко

Баба Онися

У баби Онисі було три сини. У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині морозом тріщить зима.
SoñadorВасиль Симоненко

* * *

Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За рожевих ілюзій вуаль.