«Все більше на землі поетів…» — Summary

Все більше на землі поетів, вірніше – тих, що вміють римувати. У джунґлях слів поставили тенета, але схопити здобич ранувато. Зайці, папуги, гнізда горобині… Великий щебет, писк і цвірінчання – таке, що часом хочеться людині поезію шукати у мовчанні. Хай метушиться дріб'язок строкатий, міняє шерсть залежно від погоди… Поете, вмій шукати і чекати! Найкращий вірш ще ходить на свободі.

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Лина Костенко говорит о странном времени, когда поэтов стало много, но настоящей поэзии — всё меньше. Сейчас каждый умеет подбирать рифмы, расставляя в джунглях слов свои силки. Но пойманная в них «добыча» — раненная, неживая. Вокруг — суета, птичий щебет и писк, яркая мишура образов. От этого шума иногда хочется искать тишину, потому что главное, возможно, прячется именно в молчании.

Лирический герой смотрит на эту суету с грустной иронией и усталостью. Он видит, как мелкие таланты меняют окраску в угоду моде и погоде. Но сквозь это раздражение пробивается твёрдая вера. Настоящий поэт должен уметь ждать и искать, не поддаваясь общему гомону. Самый важный стих ещё не пойман, он бродит на свободе, и его нужно заслужить терпением и честностью.

Read also

More by Ліна Костенко

All poems
SadЛіна Костенко

Біла сімфонія

Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу.
DreamyЛіна Костенко

* * *

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому.
AnxiousЛіна Костенко

Доля

Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар,