«Древній, обікрадений народе!» — Summary

Древній, обікрадений народе! Над тобою прошумів розбій, Та кати не вкрили твою вроду, Не всушили дужий мозок твій.

Нові покоління, як обнова, В лоні сповиваються твоїм, І дідівська гордовита мова Служить вірно і слухняно їм.

Пристрасним, орлино-мудрим зором Дивишся у всесвіт з-під повік… Виродки — підтвердження суворе, Що живеш і житимеш повік!

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Стихотворение кричит о народе, которого обобрали, но не сломали. Лирический герой смотрит на него с болью и гордостью: да, разбой прошёл, палачи старались, но они не смогли забрать ни красоту народа, ни его ум. Это не плач о потерянном, а вызов.

Люди рождаются, язык предков живёт и работает для новых поколений. Гордовитый, слухняный — он будто бы и не замечает катов, просто остаётся собой. А сам народ смотрит на мир «орлино-мудрым зором» — спокойно, пристально, зная, что он бессмертен. Строчка про выродков звучит жёстко: именно их существование, их убожество доказывает, что народ жив и будет жить вечно. Настроение — мужественное, почти вызывающее, с ноткой гнева и железной веры.

Read also

More by Василь Симоненко

All poems
SadВасиль Симоненко

Дід умер

От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане
SadВасиль Симоненко

Ще один протест

До двадцяти бунтуєму завзято, Шукаєм правди, кленемо брехню І віримо, що нашому огню Належить всяку нечисть спопеляти.
DreamyВасиль Симоненко

* * *

Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина,