* * *

Здається з нами щось уже не те... І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче – Те усе святе У що ти вірив – згинуло з віками

Пройшло скрізь пальці, Як вода, зачерпнута відкритою рукою, А на лодоні лиш краплинки сну, У сяйві марив, як в полоні.

І вічність та тяжка завіса, Що ми не здатні піднести, Роздавить вас, навіщо йти Навіщо тратити надію, У те усе, що нам святе, Скажи мені і я повірю, Та все ж із нами щось не те....