Кухонні війни — Summary

Кухонні війни

(ме-е-е муари)

На рік розслабився і ось тобі, млинець. Скорчений, зморщений, сплющений...

Скворчить про щось, пузириться, гад.

З'їсти, отруїшся.

Пішов! У сміттєве відро його!

Ого!

Повилазили з-під дивана, вусами крутять, хітончиками хрустять.

А куснути, слабо?!

Звичайно, пам'ятають мій, секретний.

Тіурам в тарарам!

Хто врятується, до сусідки, за окіян...

Ех, згадав, як тиснув у мимохідь минулому, клопів.

От!!! Часечко було.

Ух, як я їх, шельмеців!

ПальцЯми.

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Герой расслабился на год, и вот результат — на сковороде лежит жалкий, пригоревший блин. Он похож на врага, которого нужно немедленно выбросить. Но это лишь начало. Из-под дивана выползают настоящие противники — тараканы. Они нагло шевелят усами, будто дразнятся, зная, что человек их боится. Вспоминается старый, «секретный» метод борьбы — ядовитый порошок, от которого они разбегаются к соседке.

В этом хаосе возникает почти ностальгическое воспоминание: как хорошо было когда-то давить клопов пальцами. Чувствуется странная смесь злости, брезгливости и своеобразного азарта. Стихотворение звучит как нервный, ироничный монолог человека, который ведёт бесконечную и гротескную войну с домашними вредителями, где сгоревший блин — лишь первый выстрел.

Read also