«Що вона потім робила, куди пішла…» — Summary

Що вона потім робила, куди пішла, з хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, коли її темне вікно роз’їдала імла, як іржа роз’їдає старі есмінці?

Курила бельгійський тютюн, міцніший, ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна. Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай – індійський, мов океан, чорний, як власна білизна.

Й пила за те, що ніхто не зможе її знайти, за те, що проймається спокоєм душі золота матерія. Лежала на теплому спальнику – оголена, мов дроти, тиха, наче вода, сонна, ніби артерія.

Що по ній залишилось? Якісь борги, які я поволі сплачував, книги і мапи, якісь випадкові друзі, якісь вороги, яких я насправді не знав, хоч насправді мав би.

Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі, календарик із її місячними, щоби я не міг помилитись. Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі, і завжди різав обличчя, намагаючись поголитись.

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Это история о потере и памяти. Лирический герой вспоминает женщину, которая ушла из его жизни. Он не знает, куда и зачем, и строит догадки по деталям: её пьяные ссоры, странные привычки, дешёвый чай. Она была резкой, одинокой, жила на грани — как ржавый корабль в тумане.

После неё остался лишь набор случайных вещей: долги, книги, бритва в ящике стола. Эти предметы становятся болезненными напоминаниями. Герой пытается расплатиться по её счетам и даже режет лицо её бритвой — будто через физическую боль хочет прикоснуться к её исчезнувшему миру. Стихотворение пропитано тихой, но едкой тоской. Чувствуется, что её отсутствие — это незаживающая рана, а оставленные вещи лишь подчёркивают пустоту.

Read also

More by Сергій Жадан

All poems
InspiredСергій Жадан

* * *

Тому що ніколи тебе не вирвеш, ніколи не забереш, тому що вся твоя свобода складається з меж,
AnxiousСергій Жадан

* * *

вона ще не виросла і не втратила голову від чорної музики у власних зап’ястях і світло з небес і початки голоду в її долонях будуть за щастя
AnxiousСергій Жадан

Перші дні листопада

Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната — як я її тут залишу?