«вона ще не виросла і не втратила голову…» — Summary

вона ще не виросла і не втратила голову від чорної музики у власних зап’ястях і світло з небес і початки голоду в її долонях будуть за щастя

вона ще не падала на мокрі матраци і в кров її не вливався поспіх і ще не блукала південними трасами худоба – таврована мов плацкартна постіль

ні болю в легенях ні решти блиску в темній траві без кінця і міри й гарячі квіти високого тиску не росли на відкритих ділянках шкіри

і друзі на станціях і ріки в селищах дбають про свій подорожній статок і одяг випалюється на сонці все ще вірно тримаючись її лопаток

вона ще не може просто померти зализує рани наче конверти чистить зуби мов табельну зброю і засинає поруч з тобою

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Это взгляд на хрупкий момент, когда человек ещё не изранен жизнью. Герой видит девушку, которая пока не столкнулась с настоящей болью, разочарованием, жестокостью мира. В её руках — лишь начало голода, а не сам голод, на коже ещё нет шрамов, а друзья и реки кажутся надёжными. Она чистит зубы, как табельное оружие, — ритуал, а не необходимость выживать.

Лирический герой смотрит на неё с нежностью, тревогой и, возможно, грустью. Он знает, что всё это — лишь пауза. Эта незащищённость, это «ещё не» создаёт ощущение зыбкого, почти нереального счастья, которое вот-вот может закончиться. Стихотворение дышит предчувствием утраты этой чистоты, когда «чёрная музыка» в запястьях и «горячие цветы» давления всё же появятся на её пути.

Read also

More by Сергій Жадан

All poems
InspiredСергій Жадан

* * *

Тому що ніколи тебе не вирвеш, ніколи не забереш, тому що вся твоя свобода складається з меж,
AnxiousСергій Жадан

* * *

Коли вона повернулась, ближче вже до зими, всі свої літні речі вимінявши на квиток, в теплих її кишенях ховались портові дими, а кров мала колір висушених
AnxiousСергій Жадан

Перші дні листопада

Перші дні листопада. Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку. А він думає: чуже місто, чужа кімната — як я її тут залишу?