Безмежнеє поле в сніжному завою, Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі.
Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє, А чень, утечу я від лютого болю, Що серце моє розриває.
Лирический герой на коне мчится по бескрайнему заснеженному полю. Ему тесно и душно, хотя вокруг нет ни души — лишь ветер и простор. Но это не радость, а крик отчаяния. “Ох, дай мені обширу й волі!” — не про свободу путешествий, а про попытку сбежать от самого себя.
Read the full summary