«Зелений явір, зелений явір…» — Summary

Зелений явір, зелений явір, Ще зеленіша ива; Ой між усіми дівчатоньками Лиш одна мені мила.

Червона рожа, червона рожа Над усі квіти гожа; Не бачу рожі, не бачу рожі, Лиш її личка гожі.

Золоті зорі в небеснім морі Моргають серед ночі, Та над всі зорі внизу і вгорі — Її чорнії очі.

Голосні дзвони, срібнії тони, Слух у них потопає, Та її голос — пшеничний колос, Аж за серце хапає.

Широке море, велике море, Що й кінця не видати, Та в моїм серці ще більше горе: Я навік її втратив.

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Перед нами — песня о любви и тяжёлой утрате. Лирический герой с тоской вспоминает свою возлюбленную, сравнивая её с самыми прекрасными явлениями мира. Она для него зелёнее ивы, прекраснее красной розы, её глаза темнее и ярче золотых звёзд, а голос нежнее серебряного звона. Каждое сравнение — это попытка выразить ту невыразимую красоту и глубину чувства, которое она в нём пробудила.

Но всё это — лишь горькие воспоминания. Последняя строфа резко обрывает этот светлый ряд. Оказывается, всё это в прошлом. Широкое море кажется герою меньше, чем горе в его сердце, потому что он потерял её навсегда. Стихотворение построено на этом контрасте: яркие, почти сказочные образы идеальной любви и внезапное, оглушительное осознание потери, которое окрашивает всю предыдущую красоту в трагические тона.

Read also

More by Иван Франко

All poems
SadИван Франко

* * *

Отсе тая стежечка, Де дівчина йшла, Що з мойого сердечка Щастя унесла.
DreamyИван Франко

* * *

Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
AnxiousИван Франко

* * *

Чорте, демоне розлуки, Несповнимих диких мрій, Недрімаючої муки І несправджених надій!