«Як почуєш вночі край свойого вікна…» — Summary

Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна. Не дивися в той бік, моя пташко!

Се не та сирота, що без мами блука, Не голодний жебрак, моя зірко; Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко.

Show the whole poemHide the poem

Learn Poems app

Try the Learn Poems app

Everything from the website trainer, and more: new exercises, voice recording and sharing, reminders, quick review.

Представь тёмную ночь, когда у окна раздаётся тяжёлый плач. Поэт просит не тревожиться: это не несчастный сирота и не голодный нищий. Это плачет его собственная душа — его «розпука» (отчаяние) и «невтишима тоска» (неутешная тоска). А точнее — сама его любовь, которая страдает так горько.

Стихотворение построено как тихий, почти шёпотом произнесённый монолог, обращённый к близкому человеку («моя пташко», «моя зірко»). Контраст между внешним миром (ночь, чужой плач) и внутренней бурей поражает. Герой не скрывает свою боль, но просит не смотреть в её сторону, словно оберегая любимую от её разрушительной силы. В этих строках — вся гамма чувств: глубокая нежность к адресату и невыносимая, одинокая мука от неразделённой или потерянной любви. Настроение получается сокровенным, тёмным и пронзительно печальным.

Read also

More by Иван Франко

All poems
DreamyИван Франко

* * *

Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із обснов Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
SadИван Франко

* * *

Безмежнеє поле в сніжному завою, Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі.
AnxiousИван Франко

* * *

Чорте, демоне розлуки, Несповнимих диких мрій, Недрімаючої муки І несправджених надій!